Там на Лемковині

Довший час сіджу над монографійом єдного з лемківских сіл, котра штораз барже розширят ся тіж і на справи кількох сусідніх місцевости. Не повім як довго мі з тим сходит, жеби інчих не знеохотити, або жеби сте ся з мене не сміяли, же такий повільний, чи дашто інче. Може я єм і повільний, може за докладний, Бог знає, а і з часом так єст, як єст – єст лем єден.

    А што до мойой праці то наголовок юж мам, буде такий сам як і ту. На щестя мам юж тиж і векшіст тексту, але є іщи дуже роботи, лем жеби час бив і здравля. При нагоді дякую тим, што мі помагают, старшим і молодшим од ня. Найважнійши сут ту особи старши, котрих депортувано з Лемківщини і памятают як било там, на Лемковині. Практичні зостало лем пару років, жеби іщи зобрати інформациї од свідків тамтих часів. Пізнійше можна буде лем гребсти в архівах і користати з того, што дотля написано, з інформациями од живих джерел. Очевидно, подібна ситуація єст зо споминами і інформациями з інчих наших Рідних Земель, з котрих депортувано українців. Найліпше било би, жеби не тратити часу і ґадати зо старшима, котри памятают дашто з дому, лем на тоти стари теми. Але не все так можна і не все то так виходит, як би зме хтіли.
     Остатньо бив єм «в терені» зо знаємим, били зме лем в двох осіб і ґадали праві лем о тим што било до 1947 рока і заняло нам то сім годин, а тильо іщи било до звіданя ся, але знаємий шофер не мав довше часу.
     До збераня і записуваня інформаций не треба мати спеціалістичной освіти. Певно, же ліпше єй мати, але не можеме чекати на тих што єй мают і то зроблят, бо они тиж мают і тото зроблят, бо они тиж мают лем єден час, а і то займуют ся тиж справами, яки міг би робити дахто інчий. Добрим прикладом для інчих може бити ту молодий Христофор Бибель зпід Шпротави. Добру роботу робит іщи молодша Марта Грабан, але спеціалізує ся она в дост вузкій темі і за нас роботи не зробит. Праві каждий може занимати ся корисном справом для захованя нашой спільной памяти, лем найважнійше, жеби хтіти. Не марнуйме часу під телевізором, або на інчи дивадла, не женме за мамоном, бо і так єй не доженеме. Певно, же кус пінязи треба мати, жеби не думати одкаль їх на житя взяти – ой зачинам по ченстоховски. Робме дашто для вшитких, бо жиєме лем раз. Дякую тим, што дочитали до того місця і читают далі.
     Записуйме тото, што можеме: спомини, робме списки мешканців сіл, рисуйме їх давни плани. Знам, же знаєми мают зроблени напр. список родин села Граб, спомин з Кункови, план Волі Нижньой. Мам надію, же недовго вкаже ся список вшитких депортуваних в операції «Вісла», але знам, же тота документація била роблена непрецизийно (О списку ґадав Євген Місило, понад рік тому на науковій конференциї в Перемишли – архів не хтів ся згодити на копіюваня списків депортуваних в 1947 році, пояснено такій підхід уставом о даних особових, мам надію, же дашто ся до тераз змінило. Є. Місило звертав увагу, же захист даних особових не перешкаджат друкувати списки поляків потерпілих на Сході).
     На жаль векшіст наших люди, депортуваних в операції «Вісла» то юж покійники, але інформації на цмонтерних надгробниках сут загально доступни. Сам юж не раз єм з них користав, бо памят люди підводит, а часом тіж трудно розобрати ся в інформаціях од ріжних осіб, бо сут розбіжни.
     Старших прошу – не чекайте аж молодши придут і зачнут Вас тягнути за язик, бо можут і не прити, сами знате як тераз на світі єст. Пиште тиж сами, як лем знате, не важни сут ту літери, говори, важне, жеби заховати Ваше оригінальне словництво для нас і грядущих поколінь. Часом дост написати лем пару стран, а по видрукуваню може то бити для родини і інчих памятка барже тирвала, як неєден дім, авто, чи дашто інче.
    Ви, молодши – будте барже консеквентни і не знеохочуйте ся тим, же часом трудно єст ся з даким старшим домовити на окрему зустріч, звідуйте ся їх втовди при ріжних нагодах, навет як мают лем пару минут часу. Я нераз приходжу до таких старших осіб без повідамляня, найчастійше коли їхам в терен і ефекти од такой розмови сут часом дуже векши як од узгідненой стрічи. Сам тягну єдного знаємого до сповіди юж од пару місяци, праві што тижден по Службі Божій, але він рідко коли має час, а єст юж під вісемдесятку і памят, як знаме, не чекат. Переконав єм ся, же з некотрима людми, старшима лем о пару років, то можу си поґадати юж лем о тим, што они хцут повісти, а не што би ня інтересувало.
    Тягнув ня тот знаємий зо два роки тому на добру гарбату, по тий гарбаті то єм, хибаль по шестьох роках перерви, собі припомнув як має імено каценмаєр. А тото, што єм записав, пречитав єм – з браку часу хибаль по місяци – лем фрагменти, бо і незграбні написане, і не на свіжо одчитане, то чловече – не домислиш ся, што єс сам нашкребтав. Я є тепер мудрійший – тягну таких на нейтральний терен, напр. до домівки, а як ся не удає, то не даю му спокою коли бим го не взрив – і по дорозі з церкви вивідую о то, што мі потрібне і ня інтересує. Минуло юж пят років, як єм ся умовив з покійним Васильом Олесневичом (1927-2003), родом з Мохначки. Принюс мі свій спомин, пару стран по-польски. Він думав, жеби го може опублікувати в польскій газеті, я єм думав о «Лемківскій Сторінці», або «Ватрі» і о видрукуваню по-лемківски. З часом опублікувано го в польскомовній книжці о лемківских істориях, добре і то. Найважнійше, же то ся вказало друком.
    Інчих старших люди мучу тиж в домівці, зачиплям по празниках, чи погребах. Бо не можеме чекати, поспішайме розмавляти – люде прудко одходят. Потим будеме лем жалувати, же можна било іщи ся звідати о то чи о тамто. Не годме ся з тим, же праві вшитко пропало, як очевидці по приїзді з наших гір дост часто остатньо ґадают, бо іщи дуже можеме уратувати з памяти наших близких. Праві кажда особа по сімдесятим році, то ходяча книжка. Не можеме ся ограничати лем до кругу родини і найближших знаємих, бо коли би зме так думали, значило би то, же операция «Вісла» одтиснула ся на нас барже ниж ся нам здає. През розмови з ріжнима нашима людми твориме ширши спільноти депортуваних. Вшитким жичу дуже добри використаного часу.
МиТро

Зо свойого досвіду знам, же проблем можут становити тиж старовинни імена наших предків, зато заміщам некотри з них, може даколи будут дакому помічни. При опрацюваню списка тих імен користав єм з інформаций старших люди, «Словника власних імен людей» Академії наук Українскої РСР, збірна праця, видавництво «Наукова Думка», Київ 1976 і з церковних календарів.

Денекотри імена (переважно в діалектній формі)
Антоха – розмовне од Антоніна; Афтан – од Афанасій-Атанасій, Атанас; Вадек (Вадзьо) – од Владислав; Ваньо – од Іоан(н)-Іван (в Гамериці Дзьан-John); Васко – од Василій-Василь(в Гамериці писали Wash); Гаврив – розмовне од Гавриїл-Гаврило; Грегор, Гриц – розмовне од Григорій; Данько – од Даниїл-Данило; Дозек (Дозьо) – од Феодосій-Теодосій, Тодос (Тодось); Дорка – од Ісидора, Федора, Дарія, Теодора, Минора; Євдокси = Євдоксій; Єупель = Євпл; Євроска, Єфросинія; Жофка – од Софія; Зиня – од Зиновія-Зіновія; Євсевий (Євсевій); Ілар, Гiлар – од Іларій; Катрена = Єкатерина-Катерина; Кірил = Кирил-Кирило; Клемін (до Клеменя)= Климент; Косцьо-Костьо – од Константі(и)н-Костянтин, Кость; Крестина = Христина; Ксандер – розмовне од Александр-Олександр; Лешко, Лесько – од Алексій-Олексій; Ліда – од Лідія; Ладомір – од Владимир-Володимир; Лукач = Лука; Лоня – од Леоні(и)ла, Леокадія, Леонарда, Леоніда, Леонія, Леонора, Леонтина, Леонтія, Лорина; Марцель = Марцел; Мелянка, Меліся, Мелася, Мелька – розмовне од Меланія; Милько, Мілько – од Ємиліан-Еміліан, Миліан; Мирко – од Мирослав; Митро – розмовне од Дмитро; Михав – од Михаїл-Михайло; Настаза – од Настасія, Анастасія; Наталя – розмовне од Наталія; Нетифор – од Нит?(Нитифор?)(поль. Nitifor); Осиф, Осіф = Іосиф-Йосип (в Гамериці – Дзьов); Регорко = Грегорко; Ружа – од Розалія; Севестор = Сильвестр; Семан = Симеон-Семен; Сидоня – з латини, поль. Sydonia; Славко – од Ярослав, Мирослав, Славомир; Тевдор – од Теодор; Тедоска, Тевдоска, Дозя – од Теодосія, Феодосія; Тимко – розмовне од Тимофей-Тимофій; Трофан – од(?) Трофі(и)м; Улік – розмовне од Уліан, Улян, Іуліан-Юліан; Улька – од Юліанія-Уляна; Фесьо – од Федір; Штефан – од Стефан-Степан; Штефка – розмовне од Стефанія, Стефанида; Югаска = Іоанна, Іванна; Юлиян = Юліан; Яцко = Яцько (од Яков-Яків)

Денекотри імена (а тиж здрібніня) сут так рідко уживани і стари, же трудно єст їх приділити до конкретних церковних чи загальноукраїньских імен. Такий проблем бив на приклад з Югаском. (МиТро)